тор

1. Власна назва скандинавського бога грози та війни, відповідника слов’янського Перуна, у германо-скандинавській міфології; зображався з молотом (Мйольніром) — своєю головною зброєю та символом.

2. Фізична одиниця вимірювання тиску, що дорівнює 1/760 частини стандартного атмосферного тиску (або тиску стовпа ртуті заввишки 1 мм); позначається Торр (Torr).

3. В геоморфології — характерна форма рельєфу у вигляді оголеної куполоподібної або конусоподібної скелі, утвореної в результаті вивітрювання гранітів або гнейсів, поширена в горах (наприклад, у Криму).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |