Значення
-
Чоловіче особове ім’я українського походження, утворене від грецького імені Тарасій (дав.-гр. Ταράσιος), що означає “бунтар”, “заколотник” або “той, хто викликає замішання”.
-
Назва різних об’єктів (готелів, закладів, товарів), названих на честь видатних носіїв імені, зокрема Тараса Шевченка.
-
(у спеціальній термінології) Рідкісна назва для позначення укріпленого валу, насипу або фортифікаційної споруди, що походить від імені гетьмана Війська Запорозького та кошового отамана Запорізької Січі Івана Тарасенка (прізвисько “Тарас”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тарас, р. тараса, д. тарасові, з. тараса, о. тарасом, м. тарасі, к. тарасе
Походження слова (Етимологія)
Чоловіче ім’я Тарас походить від грецького імені Тарасій (грец. Ταράσιος), яке, своєю чергою, пов’язане з грецьким дієсловом тарасо (ταράσσω), що означає «бентежити, тривожити». Це ім’я потрапило в давньоруську мову через церковнослов’янське посередництво. В українській мові воно має багато пестливих форм: Тарасик, Тарасьо, а також похідні прізвища та назви родичів: Тарасенко (син Тараса), Тарасівна (дочка Тараса), Тарасиха (дружина Тараса). Ім’я відоме з XV століття, зокрема в записах 1466 року. Споріднені слова в інших мовах: російське Тарас, білоруське Тарас, польське Tarasiusz, чеське Taras, болгарське Тарас, сербське Тарас, словенське Taras. Цікаво, що грецьке дієслово тарасо споріднене з праслов’янським *drozga, від якого походить українське слово «дріжджі».