Значення
-
Сигнал про небезпеку (часто звуковий — дзвін, гудок, сирена тощо), що сповіщає про загрозу (наприклад, повітряну, пожежну) та вимагає негайних дій.
-
Стан сильного занепокоєння, хвилювання, внутрішнього напруження, викликаний реальною чи очікуваною небезпекою, загрозою.
-
(у військовій справі) Сигнал для збору або приведення військ у бойову готовність; стан готовності за таким сигналом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тривога, р. тривоги, д. тривозі, з. тривогу, о. тривогою, м. тривозі, к. тривого
Походження слова (Етимологія)
Слово «тривога» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з поняттям «тривати» (бути стійким, міцним). Воно зіставляється з давньоіндійським dhruvá- «міцний», латинським dūrus «твердий» та німецьким dauern «тривати». Таким чином, первісне значення — «стійкість, міцність», яке згодом розвинулося в сучасне «неспокій, хвилювання».