drevosliv.com

Словник Української

Позначка: вигук

  • дзень

    1. Вигук, що імітує короткий дзвінкий звук, схожий на удар по металевій поверхні або звук дзвіночка.

    2. Уживається як власна назва або термін для позначення звуконаслідувального слова, що відтворює характерний металевий відзвук.

  • дзелень

    1. Вигук, що імітує дзвінкий, різкий звук, подібний до дзвону металу або скла.

    2. Власна назва села в Україні, зокрема села Дзелень у Хмельницькій області.

  • киць-киць

    Вигук, яким кличуть кішку, зазвичай повторюваний з певною інтонацією для привернення її уваги або заохочення до контакту.

    Власна назва, ім’я або кличка домашньої кішки, що утворена від вигуку-кликання.

  • ке

    1. Вигук, що імітує звук кашлю, зазвичай повторюваний (ке-ке).

    2. Назва літери «k» у кириличному абетковому іменнику, що вживалася в Україні до початку XX століття (казка).

    3. У мовленні школярів — позначення одиниці (цифри 1) у шкільній системі оцінювання (застаріле, жаргонне).

  • бебех

    1. Вигук, що імітує плач немовляти або маленької дитини, використовується для передачі звуків дитячого ридання (бе-бе-бе, бе-бех).

    2. Розмовне, часто жартівливе позначення немовляти або дуже маленької дитини.

    3. Уживається як зменшувально-пестливе звертання до коханої людини, дитини.

  • бе

    1. Вигук, що імітує блеяння вівці або кози.

    2. Назва літери «б» в українському алфавіті.

    3. У музиці: назва ноти «сі-бемоль» в деяких європейських мовах (наприклад, німецькій).

  • бах

    1. Вигук, що імітує короткий, різкий звук удару, пострілу, вибуху або падіння важкого предмету.

    2. Уживається як власна назва (топонім) для позначення географічних об’єктів, зокрема річки в Україні (притока Дністра) та інших об’єктів у світі.

    3. У переносному значенні — вигук, що вказує на раптовість, несподіваність дії або події.

  • баста

    1. Вигук, яким виражають категоричне рішення припинити щось, закінчити справу, розмову; досить, годі, кінець.

    2. Назва карткової гри, а також окремого туру в деяких азартних іграх, де гравець оголошує, що його карта (або комбінація) є найвищою, і більше не бере карт.

    3. У музиці: позначка у нотному записі, що вказує на повторення частини твору до цього місця або (рідше) на кінець твору.