Позначка: прикметник

  • атрептичний

    1. (мед.) Пов’язаний з атрепсією — важким розладом харчування та розвитку у дітей раннього віку, що характеризується прогресуючим зниженням ваги, загальною слабкістю та затримкою психомоторного розвитку.

    2. (перен.) Вкрай виснажений, знесилений, що має ознаки крайньої недоїдання та дистрофії (зазвичай про дитину).

  • атрибутаційний

    1. (в мистецтвознавстві, літературознавстві) Пов’язаний з атрибутацією, тобто з установленням автора, часу, місця створення або належності певного твору мистецтва, пам’ятки письменства тощо; що стосується визначення авторства.

    2. (в юриспруденції) Такой, що стосується атрибуції — приписування певних дій, намірів або відповідальності конкретній особі чи суб’єкту.

  • атрибутивно-предикативний

    1. (Про прикметник) Здатний виконувати в реченні як атрибутивну (означення), так і предикативну (частина складеного присудка) синтаксичну функцію; такий, що може вживатися і в значенні означення, і в значенні присудка.

    2. (Про значення, функцію слова) Таке, що виражає означення предмета (атрибутивність) або ж ознаку, що приписується предмету в рамках присудка (предикативність).

  • атрибутний

    1. Який виражає ознаку, властивість предмета або явища; що є атрибутом.

    2. У мовознавстві: такий, що належить до атрибута (другорядного члена речення, який означає ознаку предмета); що виражає означення.

  • атріальний

    1. (в анатомії) Який стосується передсердя (атріума) серця; властивий передсердю.

    2. (в архітектурі) Який стосується атріума (внутрішнього двору) або має атріум; властивий атріуму.

  • аугментативний

    1. (у лінгвістиці) Позначає граматичну категорію, слово або форму, що виражає збільшеність, інтенсивність ознаки або підсилення значення (наприклад, аугментативний суфікс, аугментативна форма іменника).

    2. (у літературознавстві) Стосовний до художнього прийому посилення, перебільшення ознак явища або персонажа для досягнення певного ефекту (наприклад, аугментативний образ).

  • аудильний

    1. (у лінгвістиці) Пов’язаний зі слухом, що сприймається на слух; слуховий.

    2. (у психології) Характеризує людину, у якої слуховий канал сприйняття є основним для отримання та обробки інформації.

  • атріовентрикулярний

    1. Анатомічний термін, що стосується передсердь і шлуночків серця, зокрема описує структури, процеси або зв’язки між цими камерами серця.

    2. У фізіології та медицині — пов’язаний з атріовентрикулярним вузлом (АВ-вузлом), який є частиною провідної системи серця та забезпечує передачу електричних імпульсів від передсердь до шлуночків.

  • атріумно-простильний

    1. (в архітектурі) такий, що поєднує риси атріумного та простильного типів будівель, де внутрішній двір (атріум) оточений колонадою, а головний фасад має портик з колонами, що виступають уперед.

  • атропіновий

    1. Який стосується атропіну, містить атропін або має його властивості (про лікарські засоби, речовини тощо).

    2. Який отриманий з рослин роду беладона (Atropa), зокрема з беладонни звичайної (Atropa belladonna), що є джерелом атропіну.