Словник Української Мови
Ретрадація — у міжнародному праві: повернення державою території, яку вона анексувала або окупувала, колишньому суверену або законному власнику на підставі мирного договору чи іншої міжнародної угоди.
Ретрадація — у дипломатичній практиці та міжнародних відносинах: відступ від раніше зайнятої позиції або взятих зобов’язань, що призводить до відновлення попереднього стану речей; форма мирного врегулювання конфлікту шляхом відмови від завоювань.
1. Той, хто виступає проти когось або чогось у суперечці, дискусії, змаганні або конфлікті; противник, супротивник.
2. У спорті та іграх: учасник змагання, що грає на протилежній стороні; суперник.
3. (У спеціальному вжитку) Особа, яка офіційно виступає з критичним розбором або запереченням під час захисту дисертації, обговорення наукової роботи тощо.
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові; український варіант імені Родіон (від грец. Ῥοδίων — «родосець», «з Родосу»).
2. Рідкісне прізвище, утворене від однойменного імені.
По батькові жіночої статі, утворене від чоловічого імені Родіон.
По батькові чоловіка, утворене від чоловічого імені Родіон.
1. У давньослов’янській міфології — богиня, покровителька родини, жіночої долі та плодючості, яку вважали матір’ю або супутницею верховного бога Рода; часто згадується у парі (Рожаниці) як уособлення долі новонародженої дитини.
2. Заст. та діал. Жінка, яка допомагає при пологах; повитуха, баба-повитуха.
1. (діал.) Те саме, що оплески — рух повітря, викликаний ударом крил птаха під час польоту.
2. (діал.) Те саме, що оплески — звук, що виникає від такого руху; шум від удару крил.
3. (діал., рідк.) Те саме, що оплески — короткі, ритмічні удари долонями одна об одну або по чомусь, якими виражають схвалення, захоплення; аплодисменти.
1. (про рослини) Утворювати зав’язь, плоди внаслідок запилення та запліднення; запліднюватися.
2. (біол., про статеві клітини, зиготу) Зазнавати процесу злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, що призводить до утворення зиготи; запліднюватися.
3. (перен.) Ставати плідним, родючим, насиченим корисними речовинами (про ґрунт); збагачуватися.
Дієприкметник, утворений від дієслова “рожевіти”, що означає: такий, який набуває рожевого кольору; стає рожевим.
1. Допустити помилку, промах, недогляд; не впоратися з чимось через неуважність або недбалість.
2. Зазнати невдачі, поразки; не вистояти, не встояти перед кимось або чимось.
3. Розм. Заснути, задрімати (зазвичай ненадовго або в невідповідний момент).