Словник Української
Ескарго — кулінарна страва французького походження, що готується з їстівних равликів (переважно виноградних), запечених у власній мушлі з часниковим маслом, зеленню та спеціями.
Ескарго — загальна назва їстівних равликів, які використовуються для приготування однойменної страви.
1. (реліг.) Дія за значенням «ввірувати»; прийняття віри, навернення до певної релігії або релігійної течії; внутрішнє усвідомлення та сприйняття релігійних істин.
2. (перен.) Глибока, щира віра в щось, повне довір’я до когось або чогось; внутрішнє переконання.
1. (реліг.) Дія за значенням «ввірувати»; прийняття віри, навернення до певної релігії або релігійної течії; внутрішнє усвідомлення та сприйняття релігійних істин.
2. (перен.) Глибока, щира віра в щось, повне довір’я до когось або чогось; внутрішнє переконання.
Ввільнений — дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “ввільнити”, що означає особу або предмет, якого звільнено, визволено з якогось стану, обмеження чи залежності.
1. (дієслово) Ввезти щось у великій кількості або багато разів; завозити.
2. (дієслово, спец.) Вдаривши, вбити щось у щось; вганяти, вколоти.
1. Вигук, що імітує приглушений, часто несміливий або злий сміх; вживається для позначення насмішки, знущання або втішного реготу.
2. (у прямому значенні) Власна назва, що може використовуватися як ім’я, прізвисько або позначення персонажа (наприклад, в казках, літературі, медіа).
1. Назва літери «г» в українському алфавіті, що використовується для позначення звука [ɣ] або [ɦ].
2. У музиці: позначення ноти соль у системі літерного нотного запису, що поширена в англомовних та німекомовних країнах.
Ввільнений — дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “ввільнити”, що означає особу або предмет, якого звільнено, визволено з якогось стану, обмеження чи залежності.
1. Скорочена форма прийменника “в” або “у”, що вживається перед словами, які починаються зі сполучення голосних звуків, зокрема перед займенником “він” у знахідному відмінку однини (“його”) та давальному відмінку однини (“йому”).
2. (У лінгвістиці) Традиційна назва літери “В” (“веди”) в українській кириличній абетці.
1. (дієслово) Ввезти щось у великій кількості або багато разів; завозити.
2. (дієслово, спец.) Вдаривши, вбити щось у щось; вганяти, вколоти.