Словник Української
Ахіла — власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема вертепної драми, де він постає як комічний персонаж, часто слуга або провідник, що супроводжує одного з трьох царів-волхвів (Ірода, Мельхіора та Каспара).
Ахіла — власна назва персонажа в українській літературі, зокрема у п’єсі Лесі Українки “В катакомбах”, де він є одним з дійових осіб, молодим християнином.
1. У давньогрецькій міфології — герой Троянської війни, син морської богині Фетіди та царя Пелея, один з найбільших воїнів ахейського війська, вбитий стрілою, що влучила в його єдину вразливу п’яту.
2. У переносному значенні — слабке, вразливе місце когось або чогось; “ахилесова п’ята”.
1. Власна назва української народної пісні, відомої також під назвою “Ой у полі та й терен”, в якій повторювана складова “ах-ах-ах” є характерним приспівом.
2. Уживається як позначення, назва для музичних або літературних творів, створених на основі або за мотивами цієї народної пісні.
1. У давньогрецькій міфології — богиня мудрості, знань, справедливої війни та ремесел, покровителька міста Афіни; одна з дванадцяти верховних олімпійських божеств. Зображувалася у повному озброєнні, зі списом та щитом. Відповідає римській богині Мінерві.
2. Переносно — уособлення мудрості, стратегічного розуму, обачності та мистецтва.
1. (Афон) Свята Гора — автономне чернече співтовариство в Греції на однойменному півострові, центр православного чернецтва, що підпорядковується Константинопольському патріархату; також загальна назва цієї гори та півострова.
2. (афон) Заст. у складі виразів (на кшталт “афонський”) — стосовний до вищезгаданої Святої Гори, пов’язаний з нею (наприклад, афонські монастирі, афонський устав).
1. Назва другого за величиною материка на Землі, розташованого переважно в східній півкулі, на південь від Середземного моря та Європи, між Атлантичним та Індійським океанами.
2. Частина світу, що включає однойменний материк та прилеглі острови.
3. (переносно) Країни та народи, що населяють цей материк; африканський континент як культурно-політичне ціле.
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що означає “народжений без гріха” або “безгрішний”.
2. Історична особа: Афіноген (Афіногенів) — український церковний діяч, єпископ Переяславський і Бориспільський (кон. XVII — поч. XVIII ст.), один із авторів “Перестороги” (1709) — полемічного листа проти унії.
1. Уроженець або мешканець Африки; представник народів, що населяють африканський континент.
2. Тварина або рослина, поширені в Африці.
1. Чоловіче особове ім’я грецького походження (грец. Ἀθανάσιος), що означає “безсмертний”.
2. У народному календарі: назва дня 31 січня (18 січня за старим стилем), присвяченого святителям Афанасію Великому та Кирилу Олександрійським; вважався одним із найхолодніших днів зими (“Афанасій-ломонос морози нос”).
1. Жіноче ім’я грецького походження, що означає “безсмертна”.
2. У народному календарі: день святого Афанасія, що відзначається 18 січня (5 січня за старим стилем).
3. Рідкісна рослина з родини айстрових (Asteraceae), наукова назва Athanasia; декоративна або лікарська трава, поширена переважно в Південній Африці.