Позначка: інше

Ануй — французьке прізвище, найвідомішим носієм якого є Жан Ануй (1910–1987), французький драматург, автор п’єс «Антигона», «Жаворонок», «Дикушка» тощо.

1. Жіноче особове ім’я грецького походження (грец. Ἀνθούσα), що означає “квітуча”, “цвітуча”.

2. У православній традиції — ім’я кількох святих, найвідомішою з яких є преподобна Анфіса (Анфуса) Оксиринфська, шанована 27 квітня (10 травня).

Антін — українська чоловіча ім’я, що є народною формою церковного імені Антоній (від латинського Antonius).

Антін — поширений український прізвиськовий топонім, що входить до назв низки населених пунктів (наприклад, село Антін на Черкащині) та інших географічних об’єктів.

Антін — традиційна назва деяких рослин, зокрема народна назва видів роду чебрець (Thymus), а також інших ароматних трав.

1. Чоловіче особове ім’я, українська форма імені Антоній, що походить від латинського родового імені Antonius; вживається самостійно або як зменшувальна форма від повного імені Антоній.

2. Рідкісне прізвище, утворене від імені Антон.

Антонида — жіноче особове ім’я, українська народна форма церковного імені Антоніна, що походить від латинського родового імені Antonius (Антоній).

Антонида — головна героїня опери Михайла Глінки “Іван Сусанін” (“Життя за царя”), донька Івана Сусаніна, наречена Богдана Собініна.

1. Чоловіче особове ім’я латинського походження (лат. Antonius), що вживається в українській мові.

2. Історична особа, зокрема Марк Антоній (лат. Marcus Antonius, 83–30 до н.е.) — давньоримський політичний діяч і військовий лідер, один з тріумвірів.

3. Назва кількох християнських святих, найвідоміший з яких — Антоній Великий (бл. 251–356) — ранньохристиянський подвижник, засновник відлюдницького чернецтва.

4. Назва географічних об’єктів, населених пунктів а частина складних назв (наприклад, місто Сан-Антоніо в США).

1. Чоловіче ім’я латинського походження (лат. Antoninus), що вживається переважно в католицькій традиції.

2. Назва римського імператорського роду (Антоніни), до якого належали, зокрема, Марк Аврелій та Антонін Пій.

3. Представник чернечого ордену антонітів (також антоніан, антонінець), заснованого в XI столітті на честь святого Антонія Великого.

1. Жіноче особове ім’я латинського походження, жіноча форма від Антон (Антоній); ужиткова форма — Тоня.

2. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), що включає багаторічні трави, поширені в Євразії та Північній Америці; представники роду мають кошикоподібні суцвіття, часто використовуються як декоративні.

1. Жіноче ім’я латинського походження, жіноча форма від Антон.

2. У ботаніці: рід рослин родини маренових (Rubiaceae), до якого належать чагарники та невеликі дерева, поширені в тропіках.

3. У хімії (застаріле): назва одного з оксидів сурми (сурм’янистий ангідрид, Sb₂O₃).

1. У християнській традиції — народна назва дня пам’яті святого мученика Іпатія, який шанується як заступник від безпліддя та покровитель пологів (день святкування — 31 березня за старим стилем, 13 квітня за новим).

2. У народних віруваннях — міфічна істота, дух або демонічна істота, що, за переказами, народжується вночі на Великдень від невірної дружини; часто зображається як потвора з камінними очима, залізними зубами та кігтями.

3. Переносно — про потворну, злу або жорстоку людину.