Позначка: інше

Апоптоз — це біологічний процес регульованого (запрограмованого) відмирання клітин у тварин, рослин і грибів, який відбувається як за нормальних умов, так і при патологіях та має специфічні цитологічні ознаки.

Логічна невизначеність, що виникає через наявність двох суперечливих, але рівноцінних позицій.

Також це може означати важке для розв’язання питання, інтелектуальну проблему або складну дилему.

Вміння подолати складнощі, що виникають під час розв’язання заплутаних питань; пояснення апорій.

Апосіопезис — це стилістичний прийом, заснований на раптовому перериванні мовленнєвої конструкції паузою. Він слугує для передачі сильних почуттів, вагань чи відчаю того, хто говорить.

У православній теології цим поняттям називають акт відступництва від Бога.

Це також лексична одиниця для опису добровільного відречення віруючої людини від своєї релігії або ж відмови священнослужителя виконувати обов’язки та коритися церковній владі.

Апофіка — це комора, що відрізняється чистотою, добрим освітленням, сухістю та активною вентиляцією. Її протиставляють льохові (холодному, вологому та темному) та прикомірку (теплій, сухій, темній, але задушній коморі). У такому приміщенні традиційно зберігали борошно, крупи, а згодом — сухі трави, прянощі, олію, горіхи та сушені фрукти.

У міфології стародавнього Єгипту Апофіс — це злий дух, що втілює руйнування; демонічна істота, мета якої — повергнути світ у безкінечну темряву.

Цим ім’ям також названо навколоземний астероїд діаметром приблизно 250 метрів і масою 2×10¹⁰ кілограмів. За прогнозами, у п’ятницю, 13 квітня 2029 року, це небесне тіло пройде на близькій відстані від нашої планети.

Апофоретами називали залишки їжі – продукти чи вже приготовані страви, що лишалися по завершенні бенкету. Такий звичай існував у античності, Візантійській імперії, а також у середньовіччі на землях Південно-Східної Європи та Русі (аж до XIII століття). Ці рештки поділяли між усіма присутніми порівну, і гості забирали їх із собою.

Аппалуза — це порода коней невеликого, щільного складу, основною відмінною рисою якої є яблучна масть.

Історичний архітектурний елемент, що слугує сполучною ланкою між стіною та винесеними вперед основними та проміжними карнизами; його також застосовують у капітелях.