Словник Української
1. (у спеціалізованому контексті, зокрема в історичній географії чи картографії) Визначити, встановити або описати місцезнаходження, межі чи особливості певної території, земельного володіння (домету), часто шляхом обстеження на місцевості.
2. (переносно, рідко) Докладно з’ясувати, дійти сутності чогось, ретельно дослідити або визначити точні межі явища, поняття.
1. Прізвище польського поета та драматурга доби романтизму Александра Домбровського (1816—1876).
2. Прізвище польського військового діяча, генерала, організатора польських легіонів у Франції Яна Генрика Домбровського (1755—1818).
3. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, населених пунктів) або інших об’єктів (наприклад, парків, вулиць), що походять від прізвища Домбровський.
1. (топонім) Назва кількох населених пунктів у Польщі, зокрема села в Люблінському воєводстві.
2. (топонім) Історична назва місцевості або урочища, часто пов’язана з лісистою місцевістю (від “демброва” — діброва, дубовий гай).
1. Жіноче особове ім’я іспанського походження, що означає “болісна”, “скорботна” (від ісп. María de los Dolores — “Марія Скорбот”).
2. Місто в США, штат Колорадо, а також назви низки інших географічних об’єктів у різних країнах.
3. У переносному значенні — символ страждання або глибокої скорботи (зазвичай з великої літери).
1. (дієслово) Долетіти, долітати до якогось місця або мети (переважно про птахів, комах, літальні апарати тощо).
2. (дієслово, переносне значення) Дійти до свого призначення, дістатися кудись (про звук, вістку, чутки тощо).
Докія — власна назва, що позначає українське жіноче ім’я, яке є народною формою церковного імені Євдокія.
1. Назва однієї з гілок українського козацького роду (згодом — старшинського, а потім дворянського роду) Лизогубів, що походила від Семена Лизогуба (рідний брат Якова Лизогуба, засновника головної гілки роду) та володіла маєтностями, зокрема, у селі Корніївка (нині Чернігівська область).
2. Історична назва мешканців села Корніївка на Чернігівщині, що належало представникам цієї гілки роду Лизогубів.
Коминярчук — власна назва, прізвище українського походження, утворене від слова «коминяр» (тобто димар, трубочист).
1. (від нід. kommanderen) Застаріле: віддавати наказ, командувати; примушувати до виконання якоїсь діяльності.
2. (від фр. commander) Застаріле або спеціальне: здійснювати примусове відчуження або тимчасове вилучення майна, транспорту, приміщень тощо для державних або військових потреб, зазвичай з оплатою або компенсацією.
Дістатися до певного місця, прибути кудись (часто з труднощами або після тривалої подорожі).
Дістатися до якоїсь межі, стану або результату (часто негативного), дійти до певного ступеня.