Докія — власна назва, що позначає українське жіноче ім’я, яке є народною формою церковного імені Євдокія.
докія
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тітка Докія!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
31/VІІ — 42 р. Вчора зранку заходила Докія Гуменна. Вітає, радіє, що я по цей бік, що неушкоджений, що нарешті я в Києві.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: t.d. () |