Позначка: інше

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Вижницькому районі.

Осятрина — м’ясо осетра, що вживається в їжу; осетрове м’ясо.

Осятрина — страва, приготована з м’яса осетра.

1. (скорочення) Від слова “отець”, що вживається перед іменем священнослужителя в християнстві, зокрема в православ’ї та католицизмі, як звертання або вказівка на сан: от Василь, от Лев.

2. (скорочення) Від слова “отче” (кличний відмінок від “отець”), що вживається як пряме звертання до священнослужителя: Молитовно прошепотів: “От, благослови”.

Отавонька — власна назва, зменшувально-пестлива форма жіночого імені Отава, що походить від давньоукраїнського імені Отава (можливо, пов’язаного з дієсловом “отавити” — зробити сірим, сивим).

1. Зробити крок убік або назад, відсунутися, відступити (переважно для того, щоб дати комусь дорогу або звільнити місце).

2. Відмовитися від чогось, відступити від своїх намірів, поглядів або принципів; зробити поступку.

3. Застаріле: обійти, оминути щось або когось.

Осуарій (від лат. ossuarium) — спеціальна ємність, урна або ніша в катакомбах для зберігання останків (кісток) померлих після первинного поховання та подальшого їх перезахоронення; кістесховище.

Осуарій — у християнстві, зокрема в традиціях східних церков, священна рака або скринька для зберігання мощів (реліквій) святих.

1. (діал.) Те саме, що осуватися — ставати суворим, похмурим, насуплювати брови (про вираз обличчя).

2. (діал.) Те саме, що осуватися — хмуритися, виглядати незадоволеним, сердитим.

1. (дієслово) Різко опуститися вниз, просісти, зануритися (про ґрунт, поверхню).

2. (дієслово) Перен. різко схуднути, змарніти, внаслідок чого обличчя, щоки здаються запалими.

3. (дієслово) Перен. втратити сили, енергію, життєвий тонус; занепасти духом, зневіритися.

1. (діал.) Те саме, що осурливий — схильний до суро́кості, похмурий, насуплений, нелюдимий.

1. Вказівна частка, що вживається для виділення предмета, явища, дії, ознаки, місця або часу, на які звертається увага; відповідає значенням: це, цей, тут, зараз, дивись.

2. Вигук, що вживається для вираження наказу, заклику, підтвердження або для надання емоційного забарвлення мовленню (радість, здивування, догада тощо).

3. Сполучник, що вживається на початку речення для введення пояснення, підсумку або наслідку; відповідає значенням: так, отже, от.