Позначка: дієслово

1. Змушувати падати, скидати з вертикального положення; руйнувати, повалювати (про дерева, будівлі тощо).

2. Силою збивати з ніг, змушувати падати; кидати на землю.

3. Різко збільшувати кількість, інтенсивність чогось або робити щось у великому обсязі, з напором (перен.).

4. Розмовне. Іти, їхати, рухатися кудись у значній кількості або зі швидкістю, напористо.

5. Розмовне, переносне. Звинувачувати когось, покладати провину, відповідальність.

6. Розмовне. Покидати, залишати якесь місце.

1. (діал.) Вагатися, коливатися, не рішуче чинячи опір; піддаватися чиємусь впливу, не мати власної твердої позиції.

2. (діал.) Валандатися, баритися, виконувати щось повільно та неохоче.

3. (діал., рідк.) Блукати, тинятися без певної мети.

1. (діал.) Робити щось недбало, неохайно, кепсько; псувати, нівечити.

2. (діал.) Валяти, волочити по землі; бруднити.

3. (діал., перен.) Говорити безглуздя, нісенітниці; патякати.

1. Розчісувати, розпутувати волосся, коси, гриву тощо, часто з метою прибрати бруду або паразитів.

2. Розгрібати, перебирати, перебираючи розпушувати щось пухке, сипке (наприклад, сіно, солому).

3. Розпушувати, розчісувати вовну, кужіль, льон під час їх обробки.

4. Перен. Довго та ретельно щось обговорювати, розбирати, “пережовувати” одну й ту саму тему.

1. Непевно, повільно або незграбно рухатися, пересуватися; тягтися, ледачою ходою.

2. Проводити час без діла, марнувати час; базікати, ледарювати.

3. Вагатися, довго не приймати рішення; зволікати.

Отримати введення вакцини в організм з метою створення імунітету до певної інфекційної хвороби.

1. Вводити вакцину в організм людини або тварини з метою створення імунітету до певної інфекційної хвороби.

2. Піддавати когось, щось впливу з метою вироблення стійкості, несприйнятливості до чогось (у переносному значенні).

1. (техн.) Створювати вакуум у замкнутому просторі, ставати вакуумованим; втрачати повітря або інший газ унаслідок відкачування.

2. (перен., розм.) Потрапляти у стан ізоляції, відчуження або повної порожнечі (духовної, соціальної тощо).

1. Створювати вакуум (розріджений простір) у певному закритому об’єкті, посудині або системі шляхом відкачування повітря чи інших газів.

2. Герметично упаковувати продукти, речовини або предмети в середовищі зі зниженим тиском (вакуумі) для їх збереження, захисту від зовнішніх впливів або подальшої обробки.

3. У техніці та технологіях — проводити процес вакуумної обробки матеріалів (наприклад, металу, скла), просочування, сушіння або видалення газів із речовини за допомогою вакуумних установок.

1. (спец.) Перебувати у вакуумі, у стані розрідженого повітря або газу.

2. (перен., розм.) Відчувати себе відірваним від звичного середовища, ізольованим; перебувати у стані духовної ізоляції або бездіяльності.