Древослів

Словник Української Мови

валити

Буква

1. Змушувати падати, скидати з вертикального положення; руйнувати, повалювати (про дерева, будівлі тощо).

2. Силою збивати з ніг, змушувати падати; кидати на землю.

3. Різко збільшувати кількість, інтенсивність чогось або робити щось у великому обсязі, з напором (перен.).

4. Розмовне. Іти, їхати, рухатися кудись у значній кількості або зі швидкістю, напористо.

5. Розмовне, переносне. Звинувачувати когось, покладати провину, відповідальність.

6. Розмовне. Покидати, залишати якесь місце.

Приклади вживання слова

валити

Приклад 1:
Тепер хлопці підбігли і почали валити бучками по ногах. — Ліпше, синку.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
— так i з вiршами буває: одразу збриджується, щойно починає валити пуста порода, — i кидаєш, недописавши). I ще в одному моментi ти тодi злукавила — в “хай би забув мене”: лепетнула в напiв‑нестямi, насправдi твердо знаючи, що нiколи вiн тебе не забуде, — о, тепер уже нiколи, скiльки житиме: згнi‑тивши недокурка двома пальцями, джигонувши ним навiдлi, аж дугою в повiтрi шварнуло:”А ти подумала, скiльки менi вiд тебе вiдходити?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

More posts