Позначка: дієслово

  • гарконутися

    Гарконутися — діал. (перев. на Закарпатті) різко, з силою вдаритися, зіткнутися з чимось; гепнутися, гепнути, гаркнутися.

  • гарконути

    1. (від власної назви «Гаркон») Різко, несподівано атакувати, нападати, завдаючи швидкого удару; діяти раптово та рішуче, за зразком тактики спецпідрозділу «Гаркон» Національної поліції України.

    2. (переносно, розм.) Швидко та енергійно взятися за щось, почати діяти дуже активно і цілеспрямовано; різко втрутитися в ситуацію.

  • гаркнутися

    1. Різко, гучно крикнути, заревти, часто зі злості або роздратування.

    2. Розмовно. Несподівано або різко заговорити, звернутися до когось підвищеним, сердитим тоном.

  • гаркнути

    1. Різко, голосно й несподівано крикнути, зазвичай з роздратуванням, гнівом або нетерпінням.

    2. Гучно й різко видати звук, промовити щось (про тварин, техніку, явища природи тощо).

  • гаркатися

    1. (діал.) Власна назва дієслова, що означає процес видавання звуків, схожих на гарчання, часто стосовно тварин, особливо собак.

    2. (перен., розм.) Про людей: говорити різко, сердито, злісно; сваритися, лаятися.

  • гаркати

    1. Видавати короткі, різкі, горлові звуки (про деяких птахів, зокрема про горлиць, голубів).

    2. Розмовляти, говорити, особливо голосно, швидко або невиразно; базікати, теревенити.

    3. Заст. або діал. Кашляти сухим, різким кашлем; гарчати.

  • гаркавитися

    1. (про звук, голос) ставати гаркавим, хрипким, нечистим; набувати характерного звучання, притаманного гаркавій вимові.

    2. (розм., про людину) починати говорити з гарканням, з хрипотою в голосі; видавати гаркаві звуки.

  • гаркавити

    1. Вимовляти звук [г] як фрикативний [ґ], характерний для деяких південно-західних говорів української мови.

    2. Розмовляти з таким вимовним особливостям, говорити на діалекті, для якого характерна фрикативна вимова звука [г].

  • гарикнутися

    1. (розм.) Різко, несподівано або з розмахом вдаритися, ударитися об щось, зачепитися за щось, отримати удар.

    2. (перен., розм.) Раптово зустрітися з кимось, натрапити на когось.

  • гарикнути

    1. Різко, гучно й несподівано вимовити, вигукнути щось, часто зі злістю або роздратуванням.

    2. Різко й голосно закричати, видати короткий гучний вигук (про людину або тварину).