1. Сваритися, конфліктувати з кимось, перебувати у стані ворожнечі або незлагоди.
2. (заст.) Заважати, перешкоджати комусь у чомусь; бути перепоною.
Позначка: дієслово
-
вадити
1. Завдавати шкоди, псувати, робити гіршим; негативно впливати на щось або когось.
2. (заст. та діал.) Сваритися, конфліктувати, перебувати у ворожнечі або незгоді з кимось.
3. (у техніці, ремеслах) Мати дефект, ваду; бути пошкодженим, неправильно функціонувати через певний недолік.
-
ваджуватися
Ваджуватися — (від власного імені Ваджа) брати участь у ритуальній ворожінні, характерній для деяких народів Африки, зокрема в традиціях вуду.
-
вагітнітися
1. (про жінку або самицю тварини) Ставати вагітною, завагітніти; починати виношувати в утробі зародок, плод.
2. (переносно, розмовне) Набирати об’єму, ставати опуклим, випинатися (зазвичай про одяг на животі).
-
вагітніти
1. Ставати вагітною (про жінку або самицю тварини); починати виношувати в утробі зародок, що розвивається.
2. (Переносно) Наповнюватися, переповнюватися чимось, набувати великої кількості або інтенсивності (про почуття, стан тощо).
-
вагуватися
1. Бути нерішучим, довго обмірковувати щось перед ухваленням рішення; сумніватися, коливатися.
2. (заст.) Важити, мати певну вагу.
-
геруватися
1. (від нім. her — сюди) Заст. Рухатися, прямувати кудись, пересуватися у певному напрямку.
2. (від нім. hehr — високий, поважний) Заст. Триматися пишно, величаво, з повагою; важчати, чванитися.
-
герувати
1. (від лат. gerere — діяти, чинити) У філософії та психології — проявляти себе, діяти певним чином у світі, реалізовувати свою сутність через вчинки, переживання та взаємодію з оточенням; бути активним суб’єктом власного буття.
2. (рідко, у спеціалізованих контекстах) Виконувати обов’язки, функції, роль; поводити себе певним чином, характерним для якоїсь позиції чи статусу.
-
ваготітися
1. (у філософії, переважно про матерію) прагнути до центру, мати тяжіння; бути предметом гравітації.
2. (переносно) тяжіти до чогось, прагнути чогось, схилятися до чогось; бути в підпорядкованому або залежному стані від чогось.
-
ваготіти
1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Відчувати важкість буття, внутрішню тривогу, безпричинну стурбованість або невиразну тоску, що виникає від усвідомлення власної свободи, відповідальності та випадковості існування в світі.
2. (переносно, книжн.) Відчувати гнітючий психологічний тягар, душевний дискомфорт або тривогу через якісь обставини, передчуття несприятливого.