Древослів

Словник Української Мови

Позначка: дієслово

  • ґерґотатися

    1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).

    2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.

  • ґерґотіти

    1. Про гусей, качок та інших водоплавних птахів: видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно кричати.

    2. Перен., розм. Говорити голосно, багато і без змісту; базікати, теревенити.

  • ґерґотітися

    1. (про гусей) видавати характерні звуки, гучно й багато ґерґотати, перебуваючи у збудженому стані, часто перед зльотом або під час зграї.

    2. (переносно, розм., про людей) голосно, метушливо й безладно балакати, сперечатися або галасувати натовпом.

  • ґеркотітися

    1. (діал.) Від “ґеркотіти” — видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про звуки природи: грім, дощ тощо).

    2. (перен., діал.) Гучно, багато і швидко говорити, балакати, патякати.

  • гайдамачитися

    1. Бути гайдамакою, брати участь у гайдамацькому русі, повстанні.

    2. Поводитися як гайдамака; чинити розбій, грабувати.

  • гайдамачити

    1. Брати участь у гайдамацькому русі, бути гайдамакою — повстанцем, який боровся проти соціального та національного гноблення українського населення на Правобережній Україні в XVIII столітті.

    2. Перен. Поводитися на зразок гайдамаки, тобто рішуче, відважно, а іноді й жорстоко боротися з ворогом або свавіллям.

  • гайдамакуватися

    1. Від імені «гайдамака»: поводитися як гайдамака, брати участь у гайдамацькому русі, воювати проти польської шляхти та уряду в Україні XVIII століття.

    2. Переносно: поводитися зухвало, бунтарсько; чинити опір, вступати в боротьбу з переважаючими силами або встановленим порядком.

  • гайдамакувати

    1. Брати участь у гайдамацькому русі, бути гайдамакою — повстанцем, що боровся проти соціального та національного гноблення українського народу на Правобережній Україні в XVIII столітті.

    2. Перен. Поводитися нахабно, свавільно, насильничати; грабувати, чинити розбій.

  • гайдабуритися

    1. (історичне) Перебувати у стані гайдамака, брати участь у гайдамацькому русі, повстанні.

    2. (переносне, розмовне) Бути неспокійним, метушливим; поводитися нестримано, пустувати, бешкетувати.

  • гайдабурити

    1. (історичне) Бути гайдамакою, учасником гайдамацького руху; поводитися як гайдамака.

    2. (переносне, розмовне) Бунтувати, виступати проти влади або встановленого порядку; бути непокірним, своєвільним.

    3. (переносне, розмовне) Бешкетувати, пустувати, робити щось шумно та неспокійно.