Позначка: дієслово

1. Схиляти до афекту, викликати сильне емоційне збудження, пристрасть; впливати на чийсь психічний стан.

2. У медицині та психології: викликати афект як короткочасний, бурхливий психічний стан; порушувати нормальний хід психічних процесів.

3. Застаріле: робити враження, впливати на когось; також — удавати, симулювати почуття або стан.

1. Піддаватися афекту, сильному емоційному збудженню, втрачати самовладання через хвилювання, гнів, радість тощо.

2. (у психології та медицині) Перебувати в стані афекту як патологічного стану, що супроводжується порушенням свідомості та контролю над діями.

1. Перекликатися, вигукуючи «ау!», щоб знайти один одного або визначити місцезнаходження в лісі, горах тощо.

2. Перен. Відгукуватися, підтримувати зв’язок, контакт із кимось, звертати увагу на когось.

1. Визначати або встановлювати автора, час створення, місце походження твору мистецтва, пам’ятки писемності тощо на основі аналізу його стилістичних, іконографічних, матеріальних або інших ознак.

2. Приписувати комусь або чомусь певні властивості, риси, якості; розглядати щось як невід’ємну ознаку, характеристику когось або чогось.

1. Вважатися властивим комусь або чомусь, бути невід’ємною ознакою, якістю когось або чогось; приписуватися як характерна риса.

2. У мистецтвознавстві, літературознавстві, історії тощо: встановлювати або визначати авторство, час створення, походження твору, пам’ятки, рукопису.

3. У філософії та логіці: приписувати предмету певну ознаку (атрибут), стверджувати наявність у нього певної властивості.

1. (рідко) Вигукувати “ату!”, переслідуючи когось або щось, зазвичай під час полювання чи переслідування.

2. (переносно) Активно та голосно переслідувати, нападати на когось, викривати або осуджувати, часто натовпом.

1. (рідко) Відчувати сильний біль, страждання; мучитися, корчитися від болю.

2. (діал.) Вагатися, сумніватися; боятися щось зробити.

1. Проходити атестацію, офіційну перевірку знань, кваліфікації або придатності до певної діяльності, з метою отримання відповідного документа (атестата, свідоцтва).

2. Отримувати оцінку, характеристику від керівництва або навчального закладу, що підтверджує рівень професійних якостей, успішність у навчанні чи службі.

1. Розкладати речовину на окремі атоми або роздроблювати на дуже дрібні частинки.

2. У соціології та політології — розпадатися або навмисно розпадати суспільство, соціальну групу на ізольованих індивідів, руйнуючи колективні зв’язки та солідарність.

1. Розпадатися на окремі, ізольовані частини, втрачати цілісність, внутрішній зв’язок (про суспільство, колектив, групу).

2. (У фізиці, хімії) Перетворюватися на атоми, розщеплюватися на атомарний рівень.