1. Укласти угоду, домовитися про щось, часто таємно або з прихованими намірами.
2. (розм.) Умовити, переконати когось зробити щось.
3. (заст.) Обмовити, обговорити щось, нарадитися.
Словник Української Мови
1. Укласти угоду, домовитися про щось, часто таємно або з прихованими намірами.
2. (розм.) Умовити, переконати когось зробити щось.
3. (заст.) Обмовити, обговорити щось, нарадитися.
1. Зібрати сили, мобілізувати себе для виконання якоїсь важливої справи, подолання труднощів; налаштуватися на рішучий вчинок.
2. Військ. Перевести державу, армію або їх частини з мирного стану на воєнний лад, здійснивши призов резервістів та розгортання з’єднань.
3. Мед. Привести органи, системи організму або весь організм у активний, підвищено дієвий стан для протидії чинникам, що порушують його нормальну роботу.
1. Організувати та привернути до активної діяльності (сили, ресурси, людей) для досягнення певної, зазвичай важливої, мети; зосередити, направити на виконання якогось завдання.
2. У військовій справі: перевести звичайний стан армії, країни чи окремих її складових на стан військової готовності; призвати населення на військову службу у зв’язку з початком війни або іншою надзвичайною ситуацією.
3. Медицина, біологія: привести організм або окремі його системи в стан підвищеної активності, готовності до дії.
1. (про організми, клітини, мікроорганізми) Розмножуватися, збільшувати свою кількість шляхом поділу або породження нових особин; множитися.
2. (перен., про явища, предмети, факти) Значно збільшуватися в кількості, поширюватися; накопичуватися.
1. (про рідину) Скупчитися, зібратися в одному місці, утворивши невелику калюжу або лужу.
2. (розм., про людину) Несподівано з’явитися, прийти кудись (часто з відтінком невдоволення або зненацька).
3. (розм., про щось абстрактне) Зникнути, розвіятися, перестати існувати (про почуття, настрій, стан).
1. Під дією води або іншої рідини очистити поверхню чогось від бруду, пилу, фарби тощо; змити бруд з підлоги.
2. Перен. позбутися чогось негативного, неприємного; усунути, зняти (звичайно про відчуття, стан). Змити сором, змити втому.
3. Розм. зіпсувати, знищити щось, зробити непридатним (часто про фарбу, макіяж). Дощ змив ґрунтовку з фасаду.
4. Техн. викликати руйнування, розмивання поверхні чогось під дією води або іншої рідини. Паводок змив міст.
1. (рідко) Об’єднатися, згуртуватися для спільної діяльності чи досягнення мети; знайти порозуміння.
2. (діал.) Зрозуміти один одного, домовитися, погодитися.
1. (розм.) Придумати, вигадати щось, часто з відтінком хитрого, нещирого задуму; скомбінувати.
2. (заст.) Зрозуміти, усвідомити, постигти розумом; осмислити.
1. Погодитися з чимось, прийняти щось небажане або неприємне як неминуче; примиритися з обставинами.
2. Заст. Поступитися, уступити комусь; визнати свою поразку або неправоту.
1. Стати миршавим, зморшкуватим, втратити пружність та гладкість (про шкіру, обличчя, частини тіла).
2. Переносно: занепасти, занедбатися, втратити колишню силу, бадьорість або привабливий вигляд; зів’янути.