Позначка: дієслово

1. Робити щось, що спричиняє певний стан, дію або наслідки (зазвичай негативні), наносити шкоду, заподіювати страждання, неприємності.

2. (у сполученні з іменниками, що означають дію) Робити, чинити, здійснювати щось (наприклад, завдавати удару, завдавати поразки).

3. (застаріле) Давати, призначати (завдання, урок); доручати.

1. Засмучуватися, впадати у сум, зажурюватися; тривало перебувати в стані глибокого занепокоєння або туги.

2. (Рідк.) Замислюватися, заглиблюватися в роздуми, часто із відтінком сумного настрою.

Завгорювати — починати горювати, впадати в стан смутку, журби або тривоги; засмучуватися, зажуритися.

Завгоритися — діалектне дієслово, що означає почати горіти, спалахнути, зайнятися вогнем (про сухе дерево, солому тощо).

1. (діал.) Запалити, підпалити щось, почати горіння.

2. (перен., розм.) Викликати сильне почуття, запалити, збуджувати (про почуття, бажання тощо).

1. (рідко) Ставати об’єктом уваги, помічатися кимось; привертати до себе увагу.

2. (діал.) Набирати ваги, товстішати; ставати важчим.

1. (рідко) Помічати, звертати увагу на щось, брати до уваги.

2. (спец.) Робити заввагу, критичне або виправдуюче зауваження щодо чогось.

Завважитися — дієслово, що вживається переважно в пасивній формі (завважитися) і означає: бути поміченим, привернути до себе увагу, стати предметом спостереження чи обговорення.

Завважитися — (рідковживане) почати помічати, звертати увагу; стати уважним, пильним.

1. Помітити, звернути увагу на когось або щось; відзначити.

2. Висловити своє спостереження, думку або зауваження з приводу чогось; зробити зауваження.

1. (діал.) Стати божевільним, збожеволіти; втратити розум.

2. (діал., перен.) Сильно здивуватися, збентежитися, засмутитися; захвилюватися.