Позначка: дієслово

  • завмер

    1. (про живий організм) раптово припинив рухатися, застиг у нерухомості, часто від сильного емоційного збудження, страху або зосередженості.

    2. (про явища, процеси, діяльність) раптово припинився, призупинився, перестав існувати або функціонувати.

    3. (переносно) затаївся, приховав свої почуття, наміри, став непомітним.

  • завладатися

    Завладатися — дієслово, що вживається переважно в пасивній формі “завладатися” (завладатися чимось) і означає: захопитися чимось надмірно, віддатися якомусь почуттю, стану чи заняттю цілком, часто з відтінком негативної оцінки через надмірність.

    Застаріле та рідковживане значення: опанувати кимось, заволодіти кимось (про почуття, стан).

  • завладати

    Завладати — отримати владу над кимось або чимось; підкорити собі, захопити панування.

    Завладати — почати інтенсивно відчуватися, охопити когось (про почуття, стан, явище).

  • завищуватися

    1. (про ціну, вартість, тариф тощо) Набувати завищеної величини; ставати завищеним.

    2. (перен., про оцінку, вимоги, самооцінку тощо) Набувати невиправдано високого рівня; ставати перебільшеним.

  • завищувати

    1. Навмисно встановлювати ціну, оцінку, норму тощо вищу, ніж це обґрунтовано або прийнято.

    2. Переоцінювати, надмірно підвищувати значення, важливість когось або чогось.

  • завищитися

    1. (про ціну, тариф тощо) Набути завищених показників; стати занадто високим у порівнянні з об’єктивною вартістю, нормою або планом.

    2. (розм.) Зайняти завищене становище, отримати надмірно високу оцінку (про кого-, що-небудь).

  • завищити

    1. Встановити ціну, оцінку, норму тощо вищу за необхідну, обґрунтовану або прийнятну.

    2. Надати чомусь більшої ваги, значення або важливості, ніж воно має насправді; перебільшити.

  • завищатися

    завищатися — (розм.) стати занадто високим, зависоким; набути завищених характеристик щодо висоти або рівня.

  • завищати

    1. (діал.) Підвищити голос, почати говорити голосніше, ніж потрібно; зависоко взяти ноту при співі.

    2. (перен., рідк.) Надати чомусь завищеної, перебільшеної оцінки чи значення; переоцінити.

  • завичитися

    1. Отримати вищу освіту, закінчити вищий навчальний заклад (університет, інститут, академію).

    2. (У значенні, близькому до «виховатися», «сформуватися») Набути певних якостей, професійних навичок або світогляду під час навчання у вищому навчальному закладі.