Словник Української Мови
Буква
1. Робити щось, що спричиняє певний стан, дію або наслідки (зазвичай негативні), наносити шкоду, заподіювати страждання, неприємності.
2. (у сполученні з іменниками, що означають дію) Робити, чинити, здійснювати щось (наприклад, завдавати удару, завдавати поразки).
3. (застаріле) Давати, призначати (завдання, урок); доручати.
Приклад 1:
Характерно, що стародавні індійці дуже дбайливо ставились до живої природи, намагались не завдавати їй шкоди і навіть піднесли цей мудрий принцип у ранг релігійного закону, тому їхня господарська діяльність виявилась менш згубною для екологічної ситуації, аніж інших стародавніх народів, передусім китайців. Інакше склалися природно-кліматичні умови в Південній Індії, відрізаній від Північної суцільним ланцюгом гірських кряжів .
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
А нудний — синонім того самого, що й докучний… Піти, щоб на них наводити нудоту, а собі завдавати жалю вічною наочною згадкою про те, що минуло й не вернеться? Та вже ж і Данте каже, що то одна з найгірших мук — ricordare la felicita nella miseria[65]… їм скука, мені — жаль, гарна перспектива!
— Тютюнник Григорій, “Вир”