Позначка: дієслово

Забріхувати (забрьохувати) — розм. наклепницьки обмовляти когось, обливати брудом, зводити наклеп.

1. Забруднитися, випачкатися рідкою брудом, болотом або чимось липким, в’язким.

2. Перен. Заплутатися в складних, неприємних справах або стосунках.

1. Забруднити рідиною, болотом, грязюкою; оббризкати, обкидати чимось рідким або липким.

2. Переносно: заплямувати, зганьбити свою репутацію вчинками або словами.

1. (про рослини) Утворити бруньки, закласти зародки нових пагонів або квіток.

2. (переносно, розмовне) Почати формуватися, виникати, зароджуватися (про ідею, почуття, стан тощо).

1. (у бджільництві) Покривати вощину рівним шаром воску, щоб надати їй вигляду натуральної бджолиної стільники.

2. (у бджільництві) Переносити медовий напівфабрикат з вощини в іншу посудину, відокремлюючи його від воску.

1. Вкритися бруківкою, каменем або іншим твердим матеріалом, стати замощеним (про вулицю, дорогу, площу тощо).

2. Перен. Стати негнучким, закляклими, втратити природну плавність (про частини тіла, особливо ноги від втоми або холоду).

1. Покрити бруківкою (кам’яним, цегляним або бетонним настилом) вулицю, майдан, дорогу тощо.

2. Перен., розм. Запаморочити комусь голову, збити з пантелику; заплутати, обдурити.

1. (про тісто) Ставати брудно-сірим, втрачати свіжість та привабливий вигляд через надмірне вбирання борошна під час замісу або обробки.

2. (перен., розм.) Ставати важким, незграбним, втрачати легкість і витонченість (про стиль, мову, твір мистецтва тощо).

1. Покривати поверхню бруківкою, мостити бруківкою.

2. У техніці: закріплювати, затискати деталь у спеціальному пристрої (бруку) для її обробки.

Ставати брудним, покриватися брудом, пилом, сміттям або іншими речовинами, що роблять поверхню нечистою.

Про воду, повітря, ґрунт тощо: втрачати чистоту, насичуватися шкідливими або отруйними речовинами, ставати непридатним для використання через хімічне, біологічне або інше негативне вплив.

Переносино: морально чи духовно падати, втрачати чистоту думок, намірів або вчинків.