Позначка: дієслово

1. Почати ладитися, налагоджуватися, ставати сприятливим для чогось (про обставини, справи тощо).

2. Розпочатися, зав’язатися (про стосунки, знайомство, розмову).

3. Довести себе до певного стану тривалим або нав’язливим заняттям чимось.

1. Привести щось у стан ладу, налагодити, упорядкувати; влаштувати, організувати.

2. Розпочати щось, започаткувати; влаштувати, завести (розмову, знайомство тощо).

3. (розм.) Почати робити щось із завзяттям, настійливо, часто швидко або метушливо; заходитися.

4. (розм.) Почати видавати однорідні звуки (про механізми, інструменти); запрацювати з характерним шумом.

1. Стати ладним, налагодитися; влаштуватися, упорядкуватися (про справи, стосунки тощо).

2. Дістати лад, стати придатним для роботи, функціонування (про механізм, пристрій тощо).

3. Розміститися, влаштуватися зручно для життя або роботи (про людей).

1. Привести до порядку, налагодити, упорядкувати щось; владнати, улагодити справу, питання тощо.

2. Усунути, припинити непорозуміння, суперечку, конфлікт; примирити, погодити когось.

3. (У значенні “залагодити діло”) Завершити, закінчити якусь справу, особливо швидко або формально.

4. (Заст.) Приготувати, пристосувати щось для певної мети; обладнати.

1. Ставати залагодженим, упорядковуватися, налагоджуватися; приходити до належного стану, ладу.

2. Вирішуватися, знаходити свій розв’язок (про проблеми, суперечки, конфлікти).

3. Заспокоюватися, ставати тихим, рівним (про почуття, емоції).

1. Приводити до належного стану, порядку; влаштовувати, упорядковувати, вирішувати (якісь справи, питання, проблеми).

2. Улагоджувати, примиряти (сторони, суперечки, конфлікти).

3. Завершувати оформлення, підготовку чого-небудь (документів, паперів тощо).

1. Дійти до кінця, припинятися (про процес, подію, стан тощо).

2. Витрачатися повністю, не залишатися (про ресурси, запаси).

3. Мати щось своїм результатом, висновком; завершуватися чимось.

4. (у граматиці) Приймати певні граматичні закінчення, мати певний флексійний елемент наприкінці слова.

1. Доводити до кінця, завершувати якусь дію, процес або роботу; робити кінець чомусь.

2. Ставити крапку, фінальний штрих у якійсь справі; робити останні, завершальні дії.

3. Припиняти існування, функціонування чогось; робити так, щоб щось переставало бути, діяти або тривати.

4. (у пасивному стані) Добігати кінця, наближатися до завершення; переставати існувати або відбуватися через вичерпання часу, ресурсів тощо.

5. Надавати чомусь завершеної форми, цілісності; оформлювати остаточно.

Дійти до кінця, припинитися, перестати існувати або відбуватися (про процес, явище, подію тощо).

Вичерпатися, скінчитися (про запас чогось, ресурси).

Закінчити своє існування, припинитися (часто про життя).

Мати свій завершальний пункт, межу (про щось, що має просторову протяжність).

1. Довести щось до кінця, припинити виконання якоїсь дії або процесу; завершити.

2. Пройти навчання в якомусь закладі, здобути освіту; випуститися.

3. Припинити існування, діяльність чогось; ліквідувати, скасувати.

4. Розташувати або розмістити щось у кінці чогось; поставити точку, риску тощо.