Позначка: дієслово

1. Ставати зручним, придатним для використання; освоюватися, призвичаюватися до чогось нового.

2. Отримувати практичне застосування, входити у вжиток; починати використовуватися з користю.

1. Використати щось для певної мети, застосувати з користю, упоратися з чимось за допомогою певного предмета або знаряддя.

2. (У техніці, промисловості) Ввести в експлуатацію, почати використовувати машину, механізм, обладнання, споруду тощо після монтажу, будівництва або ремонту.

1. (про предмети, речі) Ставати придатним для використання, вживання; зношуватися, використовуватися в результаті експлуатації.

2. (про явища, процеси) Знаходити практичне застосування, впроваджуватися у життя, у виробництво; входити у вжиток.

1. Використовувати щось для певної мети, застосовувати з користю, утилізувати.

2. (У техніці, економіці) Використовувати сировину, відходи, енергію тощо для одержання продукції або виконання роботи.

1. (про предмети) Стати непридатним для використання через зношування, пошкодження або тривале вживання; зноситися, зіпсуватися від вжитку.

2. (про явища, звички тощо) Втратити силу, актуальність; застаріти, вийти з ужитку.

3. (розм., про людину) Дуже втомитися, знесилитися від тривалої праці або переживань; змучитися.

1. (діал.) Використати щось до кінця, повністю вжити, спожити; витратити.

2. (діал.) Зношувати одяг або взуття до стану непридатності; зносити.

3. (перен., діал.) Виснажити, змучити когось тривалою працею або клопотами.

1. (про предмети) Ставати непридатним для використання через зношування, пошкодження або тривале вживання; зношуватися, приходити в негідність.

2. (про явища, звичаї) Втрачати актуальність, силу, поширеність; застарівати, виходити з ужитку.

3. (розм., про людину) Сильно втомлюватися, знесилюватися від тривалої роботи або переживань; видихатися.

1. (діал.) Використовувати щось, вживати в справі, застосовувати для певної мети.

2. (діал.) Витрачати, споживати (переважно про їжу, продукти).

3. (діал., рідк.) Звикати до чогось, набувати звички.

1. (розм.) Сильно та швидко битися, ударятися об щось, зазнавати ударів; також перен. зазнавати невдач, труднощів.

2. (діал.) Часто та з силою стикатися з чимось, битися об щось під час руху (наприклад, про хвилі, вітер).

1. (про тварину) Виставляти, показувати зуби, загрожуючи або обороняючись.

2. (переносно, про людину) Сердито, з погрозою або невдоволенням кривити губи, показуючи зуби; гарчати, огризатися.

3. (переносно, розм.) Наполегливо, багато вчити, заучувати напам’ять, часто без глибокого розуміння.