Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (у спеціальній термінології, рідко) Текстильна нитка, що утворює пухнасту поверхню тканини (ворс), або сама ця пухнаста поверхня; синонімічне до загальновживаного “ворс”.
1. Зменшувальна форма до слова “ворот” — невеликий ворот, невеликий отвір для одягання у верхній частині одягу (сорочки, блузки тощо), часто оздоблений.
2. Технічний термін: невеликий вал, циліндр або барабан у різних механізмах (наприклад, у ткацькому верстаті, для намотування ниток).
3. Діалектне (зокрема, західні регіони): невеликий вуличний завулок, глухий провулок, тупик; також невелика брама чи хвіртка.
1. Дія за значенням дієслова «ворочати»; переміщення, перевертання, пересування чогось важкого або громіздкого.
2. Переносно: клопіт, турбота, пов’язані з веденням господарства, управлінням чим-небудь або з важкою працею.
3. Рідко вживане: стан хвороби, коли хворий безперервно рухається, перевертається у ліжку, не знаходячи спокою.
Гексаметилбензол — органічна сполука, ароматичний вуглеводень з класу алкілбензолів, у якому всі шість атомів водню у бензольному кільці заміщені метильними групами (-CH₃); тверда кристалічна речовина, похідна бензолу.
1. Власна назва українського села, розташованого в Івано-Франківській області, що входить до складу Тисменицької міської громади.
2. (переносно, рідко) Місце, де панують безлад, метушня, сум’яття; халепа.
Електрощітка — спеціалізований інструмент у вигляді щітки з ручкою, призначений для механічного видалення іржі, окалини, старої фарби та інших забруднень з металевих поверхонь за допомогою електроприводу.
Електрощітка — різновид насадки для електроінструменту (дриля, болгарки, шліфувальної машини), що являє собою щітку з металевого (дротяного), нейлонового або комбінованого ворсу, яка обертається або здійснює поступально-обертальні рухи для чищення, зачищення або шорсткування поверхні.
1. Власна назва українського національно-культурного руху в Галичині кінця XIX — початку XX століття, ідейною основою якого була праця Юліяна Ворохібного “Українська мова й правопис”.
2. Діяльність, ідеї та методологія прихильників цього руху, що полягали в очищенні української мови від запозичень, активному словотворенні на власній основі (часто з використанням архаїзмів і діалектизмів) та реформуванні правопису.
Хімічна сполука, полімер метафосфатної кислоти, що містить шість структурних ланок (метафосфатних груп), зазвичай натрієва сіль (гексаметафосфат натрію), яка використовується як добавка для пом’якшення води, емульгатор, стабілізатор або диспергуючий агент у харчовій, косметичній та промисловій галузях.
Електрощит — це загальна назва для панелі, шафи або коробки, в якій змонтовано апаратуру для розподілу, обліку та захисту електричної енергії, а також пристрої керування електромережею будівлі чи окремого приміщення.
Електрощит — це компактна конструкція (металева чи пластикова), що містить комутаційну апаратуру (автоматичні вимикачі, УЗО), прилади обліку електроенергії (лічильники) та засоби для підключення електричних ланцюгів.
1. Власна назва: прізвисько українського гетьмана Івана Виговського (роки правління 1657–1659), яке вживається в історичній літературі та джерелах.
2. Загальне значення (заст., рідк.): той, хто ворохобить, робить ворохобню; метушливий, неспокійна людина, що створює безлад, метушню.