Древослів

Словник Української Мови

Позначка: іменник

  • воїн-інтернаціоналіст

    Воїн-інтернаціоналіст — військовослужбовець, який виконував свій «інтернаціональний обов’язок» поза межами СРСР, зокрема брати участь у збройних конфліктах на боці урядових або прорадянських сил у країнах Азії, Африки та Латинської Америки за часів Холодної війни (наприклад, у Афганістані, Анголі, Ефіопії тощо).

    Воїн-інтернаціоналіст — у радянській та сучасній російській пропаганді — офіційна назва та епітет для учасників таких конфліктів, що мала на меті виправдати військове втручання ідеологією «інтернаціоналізму» та «братньої допомоги».

  • воїн-інтервенціоніст

    1. Учасник збройних формувань іноземної держави, який бере участь у військовій інтервенції (втручанні) на територію іншої країни без явної міжнародної санкції або згоди її законного уряду, з метою впливу на внутрішні справи, зміну політичного режиму або окупації.

    2. (У конкретно-історичному контексті) Військовослужбовець або доброволець, який брав участь у інтервенції Антанти та інших держав на територію колишньої Російської імперії під час Громадянської війни (1918–1925 рр.).

  • елліни

    1. Самоназва давньогрецьких племен, що населяли Елладу (Грецію) в античні часи; греки.

    2. У широкому культурно-історичному значенні — представники стародавньої грецької цивілізації, носії еллінської культури, мови та традицій.

  • гексахлороплатинат

    Хімічна сполука, комплексний аніон [PtCl₆]²⁻ або сіль, що його містить, утворена платиною у вищому ступені окиснення (+4) та шістьма хлорід-іонами.

  • воїн

    1. Учасник збройної боротьби, боїв; борець за що-небудь, лицар (перен.).

    2. Солдат, вояк, військовий (заст. або висок.).

    3. Той, хто відзначається мужністю, стійкістю, бойовим духом (перен.).

  • воївець

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

    2. (заст., іст.) Той, хто воює; воїн, боєць. (Вживалося як загальна назва або, можливо, прізвисько).

  • гексахлороосмат

    1. Неорганічна сполука, комплексна сіль, що містить аніон [OsCl₆]²⁻, утворений атомом осмію в ступені окиснення +4, координованим з шістьма атомами хлору.

    2. Загальна назва солей, утворених катіоном металу (наприклад, калію, амонію) та комплексним аніоном гексахлороосмату(IV), які зазвичай мають характерне забарвлення (наприклад, червоне, чорне).

  • еллін

    1. Представник стародавньої грецької народності, що населяла Елладу; давній грек.

    2. (У широкому історико-культурному значенні) Представник античної грецької цивілізації, носій грецької мови та культури, незалежно від етнічного походження або місця проживання (особливо в період еллінізму).

    3. (У сучасній розмовній мові, часто іронічно) Людина з характерною зовнішністю або манерами, що асоціюються з образами античності; статенний, гарний чоловік.

  • воєнізованість

    Властивість або стан організації, структури, суспільства чи окремої людини, що характеризуються наявністю військових або квазівійськових рис, таких як сувора ієрархія, дисципліна, централізація управління, носіння форми, застосування військової термінології та процедур.

    Ідеологічна спрямованість або політика, спрямована на посилення впливу військових принципів, цінностей та символіки на різні сфери суспільного життя (економіку, освіту, культуру тощо).

  • воєнізація

    Процес надання чому-небудь військового характеру, організації чи статусу; переведення на військовий лад, посилення впливу військових структур у різних сферах суспільства.

    В історичному та політичному контексті — політика держави, спрямована на посилення військової потужності, збільшення армії, розширення військової промисловості та підпорядкування економіки та суспільних інститутів військовим цілям.