1. Самоназва давньогрецьких племен, що населяли Елладу (Грецію) в античні часи; греки.
2. У широкому культурно-історичному значенні — представники стародавньої грецької цивілізації, носії еллінської культури, мови та традицій.
елліни
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Елліни,— повідомляв Геродот,— пишуть свої літери і рахують зліва направо, а єгиптяни — справа наліво. І все ж, чинячи так, вони запевняють, що пишуть направо, а елліни наліво».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
На жаль, усі Шмідти, хоч цілих вісім год трубили в гімназії грецьку мову і писали щотижня в гімназії extemporalia[38], могли тепер згадати собі самісінькі такі слова, як «військо», «похід», «виступати» та «начальник», і пам’ятали, що елліни із своїм ватажком Ксенофонтом εντευθeν επορευθησαν σταθμους δυο παρασαγγας δεκα[39], — ну, а з таким рясним словарним запасом вести галантну кавалерську розмову з дамами — не так-то воно й легко. Костянтин, студент-філолог, знав старих грецьких слів трохи більше; але й котрі він знав слова, то і ті не дуже надавалися до сучасної грецької розмови, бо були надто архаїчні або придбали собі в новій грецькій мові геть інакший відтінок.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |