1. (історичне, заст.) Прості взуття з одного шматка шкіри, зібраного на ремінець навколо щиколотки, традиційне для деяких регіонів України.
2. (переносне значення, розм.) Про будь-яке дуже старе, зношене або незручне взуття.
Словник Української Мови
Буква
1. (історичне, заст.) Прості взуття з одного шматка шкіри, зібраного на ремінець навколо щиколотки, традиційне для деяких регіонів України.
2. (переносне значення, розм.) Про будь-яке дуже старе, зношене або незручне взуття.
Приклад 1:
уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені. — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
уже старий чоловiк, поважний i дуже добрий з виду; по-полiському довге волосся бiлими хвилями спускається на плечi з-пiд сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу i в ясно-сиву, майже бiлу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятiрець), коло пояса на ремiнцi ножик, через плече виплетений з лика кошiль (торба) на широкому ременi. – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тiльки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана бiллю, з виложистим комiром, пiдперезана червоним поясом, коло комiра i на чохлах червонi застiжки; свити вiн не має; на головi бриль; на поясi ножик i кiвшик з лика на мотузку. Дiйшовши до берега озера, зупинився. Чого ж ти зупинився? Тут не можна зайти по рибу.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Настали жнива — давай нашу цiну; незгода, — назувай сам постоли та й гайда з серпом на поле.
— Самчук Улас, “Марія”