Позначка: іменник

1. У дипломатичному протоколі — чергування представників держав або їх уповноважених при підписанні міжнародного договору, розміщенні підписів на документі, а також порядок розташування державних прапорів, місць делегацій тощо, що визначається зазвичай абеткою або жеребом.

2. У міжнародному праві — примірник двостороннього або багатостороннього договору, що складається для кожної зі сторін, причому в примірнику, що належить даній державі, її назва, підписи її представників та печатка згадуються першими.

1. Абстрактна властивість, яка полягає в наявності альтернативи, можливості вибору між двома або більше варіантами, шляхами, рішеннями або станами.

2. У логіці та лінгвістиці: властивість зв’язку або відношення, що передбачає обов’язковий вибір одного з декількох членів, які не можуть існувати або бути істинними одночасно (наприклад, у виразі “або А, або Б”).

3. У суспільних науках та політиці: концепція або принцип існування різних, часто протилежних, підходів, ідеологій, способів життя або політичних курсів, що конкурують між собою.

1. Електрична машина змінного струму, яка перетворює механічну енергію в електричну шляхом обертання провідника в магнітному полі або навпаки; синхронний генератор змінного струму.

2. У техніці — пристрій або механізм, що забезпечує почергову, перемінну дію, чергування чого-небудь (наприклад, струмів, сигналів, процесів).

1. У математиці, зокрема в теорії алгебр, — елемент альтернативної алгебри, який не є ніліпотентним, тобто його послідовні степені не обов’язково дорівнюють нулю.

2. У фізиці елементарних частинок — гіпотетична частинка, запропонована в деяких теоріях за межами Стандартної моделі, яка може бути пов’язана з альтернативними підходами до опису маси нейтрино та осциляцій нейтрино.

1. У лінгвістиці — чергування звуків (фонем) у межах однієї морфеми, що відбувається за певних умов і впливає на формування граматичних форм або споріднених слів (наприклад, “ніс” — “носа”, де [і] чергується з [о]).

2. У музиці — техніка гри на струнних інструментах, при якій звуки витягуються почергово смичком у різних напрямках (вгору та вниз).

3. У ботаніці — розташування листків, гілок або квіток на стеблі рослини по черзі (почергово) з кожного боку.

1. Мінерал, різновид польового шпату з групи плагіоклазів, що складається переважно з альбіту; натрієвий алюмосилікат, поширений компонент гранітів та інших магматичних порід.

2. Гірська порода, що складається переважно з альбіту; альбітова порода.

Альбіхтол — власна назва лікарського засобу, антисептичного препарату на основі березового дьогтю, що історично використовувався в медицині для лікування шкірних захворювань.

1. Зв’язані разом аркуші чи сторінки для малювання, фотографій, автографів, колекційних карток або для вклеювання різних зображень чи вирізок.

2. Публікація (книга, брошура) у вигляді таких зв’язаних аркушів, що містить репродукції творів мистецтва, фотографії, зразки чогось або призначена для записів.

3. Один або кілька носіїв інформації (платівка, касета, компакт-диск, цифровий файл), на яких записана повна музична програма виконавця або збірка музичних творів.

4. У поліграфії — формат паперу, стандартний розмір паперового аркуша (зазвичай великий).

Альбомакуляція — власна назва, що позначає конкретний об’єкт або явище, зазвичай використовується як термін у вузькоспеціалізованих галузях (наприклад, у мистецтві, біології або технологіях).

Альбомакуляція — у контексті сучасного цифрового мистецтва або медіа-арту: техніка або процес створення композиції шляхом збору, впорядкування та автоматизованого комбінування окремих графічних елементів (наприклад, зображень із альбомів) за допомогою спеціального алгоритму чи програми.

1. Видання, яке поєднує функції альбому (збірки ілюстрацій, фотографій, репродукцій) та буклета (складеної в кілька разів палітурки або обкладинки, часто з розгорнутими вставками), характерне для музичної індустрії або мистецьких проектів.

2. Спеціальне форматування пакування музичного альбому (CD, DVD, платівки), де папір або картон складено гармошкою або вкладено в тверду обкладинку, що містить, крім носія, розширені текстові та візуальні матеріали (тексти пісень, фотографії, нотатки).

3. Художнє або колекційне видання, виконане у формі розгортаючоїся конструкції з обкладинкою, що відкриває доступ до серії пов’язаних тематичних зображень або інформаційних блоків.