Словник Української
1. (у фізиці, хімії) Властивість речовини, молекули або зв’язку не мати постійного електричного дипольного моменту, тобто бути електрично нейтральною та симетричною, що унеможливлює утворення чітких позитивних і негативних полюсів.
2. (у переносному значенні, книжн.) Відсутність чітко вираженої позиції, принципової оцінки явища або події; нейтральність, безсторонність, що може сприйматися як байдужість або ухиляння від прямої відповіді.
Апомейоз — у ботаніці: рідкісний тип апоміксису, при якому формування зародка відбувається без мейозу та подальшого запліднення з материнської мегаспори або з клітини нуцелуса.
Апометагенез — у біології: тип еволюційного процесу, при якому організм у ході індивідуального розвитку (онтогенезу) проходить стадії, що відповідають дорослим формам його еволюційних предків.
Апометагенез — у геології та мінералогії: процес вторинного мінералоутворення або зміни мінералів, що відбувається після основної стадії кристалізації магми, часто пов’язаний з дією гідротермальних розчинів.
Апомікоз — форма безстатевого розмноження у рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з незрілої статевої клітини або соматичних клітин насінного зачатка.
Апоміксис — у ботаніці: безстатеве розмноження рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з нездібної до мейозу клітини сім’язачатка; одна з форм вегетативного розмноження насінням.
Апоміксис — у зоології: форма партеногенезу, при якому яйцеклітина не зазнає редукційного поділу (мейозу), тому диплоїдний набір хромосом успадковується потомством без змін; поширений у деяких видів комах, червів, ракоподібних.
1. (біол.) Безстатеве розмноження рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з нездібної до запліднення (наприклад, диплоїдної) яйцеклітини або з інших клітин насінного зачатка.
2. (біол., рідше) Загальна назва різних форм безстатевого розмноження, що замінюють статевий процес, включаючи партеногенез, апогамію, апоспорію тощо.
Запальне захворювання апоневрозу — сухожильного розтягу, широкої сухожильної пластини, що слугує місцем прикріплення м’язів.
Апопатофобія — патологічний, ірраціональний страх перед туалетами та вбиральнями, що належить до групи специфічних фобій.
Апопеталія — власна назва астероїда головного поясу (номер 4426), відкритого 2 березня 1978 року.
Апопетальність — властивість квітки, у якої всі пелюстки розташовані вільно, не зростаючись між собою, що характерно для пелюсткового віночка апопетального типу.