Позначка: іменник

1. Дія за значенням дієслова “осікати” — обрізання гілок, сучків, пагонів у рослин для формування крони, покращення плодоношення або видалення пошкоджених частин.

2. (у техніці) Процес видалення задирок, облою, нерівностей на металевих або пластмасових виробах після лиття або обробки різанням.

3. (переносно) Різке, категоричне відкидання чогось, відмова від чогось; припинення (наприклад, осікання від шкідливих звичок).

1. Рослина родини злакових, однорічна кормова трава з тонким стеблом і вузьким листям, що вирощується на зелений корм і сіно; також відома як костриця лучна (Festuca pratensis).

2. Рідкісна застаріла назва роси, особливо ранкової, що впала на рослини.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області.

2. (заст., рел.) Дія за значенням дієслова «осіяти»; просвітлення, осяяння, духовне прозріння або божественне одкровення.

1. Стан крайнього роздратування, люті або несамовитої злості, що супроводжується втратою самоконтролю; шаленство, лють.

2. Надзвичайна інтенсивність, несамовитість, розгул (про явища, сили природи тощо).

1. Стан крайньої люті, несамовитої злості, що супроводжується втратою самоконтролю; шаленство, лють.

2. (у переносному значенні) Надмірне збудження, інтенсивне посилення чого-небудь; шалені темпи, несамовитість (наприклад, про явища природи, суспільні процеси).

1. Широко розкрита паща з оголеними зубами, що виражає злість, загрозу або дике задоволення (переважно про хижих тварин).

2. Переносно: вираз обличчя людини, що нагадує таку пащу; злісна, погордлива або зневажлива посмішка.

3. Рідко: оголені зуби, виставлені напоказ.

1. Властивість за значенням прикметника “оскалений”; стан, коли щось викривлене, перекручене або має вигляд оскаленого.

2. Висловлювання зневаги, глузування або ворожості, що проявляється у викривленні обличчя (наприклад, у посмішці, гримасі).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (діал., рідко) Те саме, що оскал — широка посмішка, коли видно зуби; усмішка, що обнажує зуби.

1. (геологія) Великий уламок гірської породи, що утворився внаслідок руйнування скелі або масиву; відколотий шматок каменя.

2. (переносне значення) Уламок, залишок, фрагмент чогось більшого, цілого (наприклад, пам’яті, знання, минулого).

Оскальпованість — стан, коли людина позбавлена шкіри голови разом з волоссям (скальпу) внаслідок навмисного каліцтва або ритуальної дії.