сирин

1. У слов’янській міфології — райський птах з жіночим обличчям і грудьми, що співає пророчі пісні про майбутнє блаженство, але для тих, хто її почує, вона несе нещастя; походить з давньогрецької міфології (Сірена).

2. У давньоруському та українському мистецтві — зображення такої пташино-людиноподібної істоти як елемент архітектурного декору, книжкової мініатюри, різьби тощо.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |