Словник Української Мови
Буква
1. Швидко пройти, пробігти, проїхати крізь щось або повз когось, не затримуючись.
2. Непомітно або швидко пройти, минаючи перешкоду, контроль, не бувши виявленим або зупиненим.
3. З’явитися на короткий час, мигнути (про думку, образ, спогад тощо).
4. Розм. Успішно скласти іспит, пройти конкурс або відбір з мінімальним результатом, ледве подолавши бар’єр.
5. Розм. Статися неочікувано, виникнути (про подію, явище).
6. Розм. Швидко і часто необачно сказати щось, вимовити.
Приклад 1:
Допався до коня й встиг проскочити до верболозів до того, як гусари напали на шанці. За ним погналося троє московських гусарів, але в Юрія кінь був кращий, і вони почали відставати.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
I хоч грiм потроху вiддалявся i блискавицi вже не так рiзали вiкно, але гроза, розiрвавшись над Харковом величезним потопом, не мала охоти хутко проскочити далi й залишити город. Про вулицю, таким чином, поки що й думати не приходилося.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”