Словник Української Мови
Буква
1. Частина курильної трубки або цигарки, яку беруть у рот під час куріння.
2. Пристрій у вигляді невеликої палички з ложечкою на кінці для чистки вушних раковин.
3. Металічна деталь у формі двох з’єднаних кілець, що вставляється в рот коневі та до якої кріпляться віжки для керування.
4. Рідко вживана назва для наконечника духового музичного інструменту, який прикладають до губ.
Приклад 1:
На снігу недопалок — мундштук дорогої цигарки «Золота марка»… Григорієві серце чомусь нагло затіпалось. Такі цигарки завжди курила одна людина… Він мовчки, поки всі були на льоду, швиденько визволив свої лижви з-під клітки, став на них і, нікому не сказавши, подався… На ходу заклав обойму в гвинтівку.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”