синхротронний
[sɪnxrotronnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у фізиці) Пов’язаний із синхротроном — прискорювачем заряджених частинок (електронів, протонів тощо), в якому частинки рухаються по коловій орбіті під дією магнітного поля, а їх енергія підвищується змінним електричним полем високої частоти.
-
(у науці та техніці) Отриманий, створений або досліджений за допомогою синхротронного випромінювання — інтенсивного електромагнітного випромінювання, що генерується зарядженими частинками (зазвичай електронами), які рухаються з релятивістськими швидкостями по викривленій траєкторії в магнітному полі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синхротронний, р. синхротронного, д. синхротронному, з. синхротронного, о. синхротронним, м. синхротроннім