1. (у фізиці) Пов’язаний із синхротроном — прискорювачем заряджених частинок (електронів, протонів тощо), в якому частинки рухаються по коловій орбіті під дією магнітного поля, а їх енергія підвищується змінним електричним полем високої частоти.
2. (у науці та техніці) Отриманий, створений або досліджений за допомогою синхротронного випромінювання — інтенсивного електромагнітного випромінювання, що генерується зарядженими частинками (зазвичай електронами), які рухаються з релятивістськими швидкостями по викривленій траєкторії в магнітному полі.