1. (про особу) Такий, що має простий, невибагливий характер; нехитрий, беззлобний, чужий підступності.
2. (про поведінку, вчинки) Свідчий про простоту, невибагливість характеру; відвертий, нехитрий.
простимий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |