Значення
-
Кільцевий прискорювач заряджених частинок (електронів, протонів тощо), в якому частинки прискорюються електричним полем, а для утримання їх на стабільній круговій орбіті використовується зростаюче магнітне поле, що синхронізується зі зростанням енергії частинок.
-
Тип джерела інтенсивного електромагнітного випромінювання (від інфрачервоного до рентгенівського діапазону), що генерується пучком релятивістських електронів, які рухаються по викривленій траєкторії в накопичувальному кільці під дією магнітного поля; використовується для наукових досліджень у фізиці, хімії, біології, медицині та матеріалознавстві.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синхротрон, р. синхротрона, д. синхротронові, з. синхротрон, о. синхротроном, м. синхротроні, к. синхротроне
Походження слова (Етимологія)
Слово «синхротрон» походить від грецьких коренів: «син-» (разом) і «хронос» (час), а також від грецького «трон» (знаряддя). Воно означає прискорювач елементарних частинок, у якому частинки рухаються по колу, синхронізуючись із змінним магнітним полем. Термін утворено за аналогією з іншими назвами прискорювачів, такими як «циклотрон» і «бетатрон».