Значення
-
Властивість або стан синхронного; точне збігання у часі двох або більше явищ, процесів, дій тощо; одночасність.
-
(У техніці, фізиці) Строго однаковий перебіг кількох періодичних процесів із однаковою частотою та сталою різницею фаз.
-
(У лінгвістиці) Статичний стан мови в певний момент її історичного розвитку, що розглядається незалежно від її еволюції (протилежне — діахронія).
-
(У психології, за К. Г. Юнгом) Змістовний збіг подій, що не пов’язані між собою причинно-наслідковим зв’язком, який сприймається як значущий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синхронність, р. синхронності, д. синхронності, з. синхронність, о. синхронністю, м. синхронності, к. синхронносте