1. Властивість або стан синхронного; точне збігання у часі двох або більше явищ, процесів, дій тощо; одночасність.
2. (У техніці, фізиці) Строго однаковий перебіг кількох періодичних процесів із однаковою частотою та сталою різницею фаз.
3. (У лінгвістиці) Статичний стан мови в певний момент її історичного розвитку, що розглядається незалежно від її еволюції (протилежне — діахронія).
4. (У психології, за К. Г. Юнгом) Змістовний збіг подій, що не пов’язані між собою причинно-наслідковим зв’язком, який сприймається як значущий.