симплока

[sɪmplokɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Стилістична фігура, що полягає в одночасному повторенні однакових слів чи словосполучень на початку та в кінці сусідніх віршових рядків або речень (наприклад: “Плугатарі, плугатарі, де ваші плуги? / Плугатарі, плугатарі, де ваші друзі?”).

  2. У риториці та поетиці — поєднання анафори та епіфори, тобто повторення початкових і кінцевих елементів у паралельних синтаксичних конструкціях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. симплок, р. симплока, д. симплокові, з. симплока, о. симплоком, м. симплокові, к. симплоку

Більше записів