1. (у математиці, зокрема в алгебричній топології) Спосіб, пов’язаний із використанням симпліційних комплексів (структур, утворених склеюванням симплексів — точок, відрізків, трикутників, тетраедрів тощо) для апроксимації та дослідження топологічних просторів.
2. (у ботаніці) Спосіб розташування листя або гілок на стеблі, коли вони прикріплені по одному, по черзі, а не парами чи кільцями.