1. У математиці, зокрема в алгебричній топології та теорії гомологій — стандартний базисний елемент вільного модуля (або абелевої групи) симпліційних ланцюгів, що відповідає орієнтованому симплексу (наприклад, точці, відрізку, трикутнику, тетраедру тощо) у симпліційному комплексі; формальний генератор, що позначає симплекс з його коефіцієнтом (зазвичай ±1).
2. У прикладній математиці та обчислювальних методах — множник (коефіцієнт), пов’язаний із симплекс-методом розв’язання задач лінійного програмування, що використовується в ітераційних обчисленнях, наприклад, при перерахунку коефіцієнтів цільової функції відносно поточного базису.