сигнатурник

[sɪɦnɑturnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Спеціальний папір, який вкладають між сторінками друкованого видання для позначення початку розділу, глави чи іншої частини тексту; також — друкований знак на такому папері.

  2. У поліграфії — друкована форма (часто кольорова або ілюстрована), що відокремлює один розділ книги від іншого і може містити заголовок, орнамент, віньєтку.

  3. У комп’ютерній безпеці — унікальний ідентифікатор (набір символів, код), що характеризує певний шкідливий програмний код (вірус, шпигунське ПЗ тощо) і використовується антивірусними програмами для його виявлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сигнатурник, р. сигнатурника, д. сигнатурникові, з. сигнатурника, о. сигнатурником, м. сигнатурникові, к. сигнатурнику

Більше записів