1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується або містить звук [s] (сигма) як частину своєї структури; характерний для форм, що утворюються за допомогою суфікса з приголосним -s- (-σ-). Наприклад: сигматичний аорист (дієслівна форма минулого часу в давньогрецькій та інших індоєвропейських мовах).
2. (у математиці, зокрема в теорії сигма-алгебр) Пов’язаний із сигма-позначенням, сигма-алгеброю або іншими поняттями, що позначаються грецькою літерою сигма (σ). Наприклад: сигматичний кінець (σ-кінець) поліпептидного ланцюга.