Древослів

Словник Української Мови

сигма

[sɪɦmɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Назва ліги грецького алфавіту, позначає звук [s]; у верхньому регістрі (Σ) використовується в математиці як символ суми.

  2. У статистиці та теорії ймовірностей — позначення стандартного відхилення (σ), що характеризує розсіювання значень випадкової величини.

  3. У фізиці та техніці — позначення (σ) для таких величин, як питома електропровідність, механічне напруження або поперечний переріз.

  4. У хімії — тип хімічного зв’язку (σ-зв’язок), утворений перекриттям атомних орбіталей вздовж осі, що з’єднує ядра атомів.

  5. У соціальних мережах та молодіжному сленгу (від англ. “sigma male”) — стереотипний образ самотнього, успішного та незалежного чоловіка, який ігнорує традиційну соціальну ієрархію.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сигма, р. сигми, д. сигмі, з. сигму, о. сигмою, м. сигмі, к. сигмо

Походження слова (Етимологія)

Слово «сигма» — це назва грецької літери, яка походить від грецького слова «σίγμα». Це слово, ймовірно, пов’язане з грецьким дієсловом «σίζω» (сичу), що має звуконаслідувальне походження. В українській мові воно з’явилося як запозичення з грецької мови. Також існує прикметник «сигматичний», що означає ‘той, що стосується сигми’. Інші слов’янські мови мають подібні форми: російське «сигма», болгарське «сигма», білоруське «сігма», польське «sygmatyczny», чеське та словацьке «sigma», сербохорватське «сигма», словенське «sigma».
Споріднені слова:літера, алфавіт, грецизм

Більше записів