Значення
-
Морфема, що стоїть після кореня або іншого суфікса та слугує для утворення нових слів (словотворчий суфікс) або форм одного й того ж слова (формотворчий, або флексійний, суфікс).
-
У математиці — індекс або позначення, що додається праворуч до символу чи числа для уточнення його значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суфікс, р. суфікса, д. суфіксові, з. суфікс, о. суфіксом, м. суфіксі, к. суфіксе
Походження слова (Етимологія)
Слово «суфікс» походить з латинської мови, де «suffixum» означає «прикріплене». Воно утворене від дієслова «suffigere» — «прикріплювати, прибивати», яке складається з префікса «sub-» (під-) та дієслова «figere» (укріплювати, забивати). Це дієслово споріднене з давньоанглійським «dic» (гребля, загата), давньоісландським «diki» (те саме), литовським «diegti» (колоти) та «dygti» (проростати), а також латиським «digt» (те саме). В українській мові слово «суфікс» з’явилося як запозичення з латини через посередництво інших європейських мов.