Словник Української Мови
Буква
1. Морфема, що стоїть перед коренем слова та слугує для утворення нових слів або форм слова; приставка.
2. У комп’ютерних технологіях — послідовність символів на початку імені файлу, облікового запису, мережевої адреси тощо, що визначає його тип або належність.
3. У міжнародній системі одиниць вимірювання (SI) — буква або склад, що додається до назви одиниці виміру для позначення десяткового кратного або часткового від неї (наприклад, кіло-, мілі-).
Приклад 1:
Це стосується синтаксису, морфології, лексики, фонетики… Ось лише деякі приклади таких особливостей: утворення вищого ступеня прикметників і прислівників за допомогою частки май (май безпешніше, май боязливі); префікс ві- (віходжу, вінесла, вірідю); складні форми минулого часу (-єс, -єм); енклітичні форми особових займенників (ми, ти, си, му — в давальному відмінку, мі, ті, го, ї — в знахідному); рухома зворотна частка -ся як в пре-, так і в постпозиції в різних фонетичних варіантах (ся, са, си); підсилювальна частка ади; залишки форми двоїни (дві галузці); закінчення -ов в орудному відмінку (з Миколов, за мнов) тощо. Але найбільше це стосується лексики.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Через це згідно з правилами ІЮПАК не лише для складних речовин, а й для простих до назви елемента додається префікс, що вказує на кількість атомів елемента у молекулі, наприклад: Н — моногідроген; Н2 (НН) — дигідроген (водень), гідрид гідрогену; О — монооксиген; О2 (ОО) — діоксиген (кисень), монооксид оксигену; О3 — триоксиген (озон), діоксид оксигену ОО2, оксид оксигену (ІV); N — мононітроген; N2 (NN) — динітроген (азот), мононітрид нітрогену; Р4 — тетрафосфор, S8 — циклооктасульфур. У назвах простих речовин полімернокристалічної будови, наприклад В, С, Si, Gе, металів, префікси -числівники, як правило, відсутні.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 3:
Помножуючі числові префікси грецького походження, як-от: біс- двічі (х2); трис- тричі (хЗ); тетракіс- учетверо (х4); пентакіс- уп’ятеро (х5); гексакіс- ушестеро (х6); гептакіс- усемеро (х7); октакіс- увосьмеро (х8); нонакіс- удев’ятеро (х9); декакіс- удесятеро (х10); ундекакіс- водинадцятеро (х11); додекакіс- удванадцятеро (х12); тридекакіс- утринадцятеро (х1З) тощо вживаються лише у тому разі, коли у назві сполуки уже присутній числовий префікс, а також тоді, коли назва спо луки може виявитись неоднозначною: Н3[Р(Мо3О10)4] — тетракіс(декаоксотримолібдато)фосфат тригідрогену. Кінцеві голосні префі ксів ніколи не ві дкидаються, на приклад тетраоксид, а не тетроксид, як іноді писали раніше.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”