Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що є послідовним; логічна зв’язність, неперервність у розвитку думок, подій, явищ.
2. Ряд об’єктів (чисел, подій, понять тощо), розташованих у певному, закономірному порядку один за одним.
3. У математиці: функція, визначена на множині натуральних чисел, тобто упорядкований набір елементів будь-якої природи (часто чисел), занумерованих натуральними індексами.
Приклад 1:
Нумерація кожного з публікованих документів, позна чена мною у правому верхньому куті, належить, ясна річ, мені, оскільки й послідовність публікування документів запропонована мною. Цікаво, наскільки іншою може бути ця послідовність?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
При великих квантових числах ( )1n >> 1n 2 n 1n2 E E 2n n <<≈+=∆ , тобто сусідні рівні розміщені тим густіше, чим більше n. Якщо n дуже вел ике, то можна говорити про практично непе - рервну послідовність рівнів, і характерна особливість квантових процесів – дискрет- ність – згладжується.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”