Свищуватість — властивість звуків мови, зокрема приголосних, що полягає в наявності характерного шумового компонента, який утворюється внаслідок проходження повітряного струменя крізь вузьку щілину, утворену артикуляційними органами, що надає звуку високочастотного, пронизливого тембру, подібного до свисту.
Свищуватість — фонетична та фонологічна ознака, що об’єднує групу свистячих та шиплячих приголосних (наприклад, [с], [з], [ш], [ж]) у протиставленням іншим класам звуків.